Діла добрих відновляться,
діла злих загинуть...

Тарас Шевченко

пʼятниця

Чим Швейцарія подібна до Сомалі, і чому це не завжди погано?

Нещодавно в українському міністерстві оборони заявили про наміри формувати ополчення за зразком швейцарської армії. Чому швейцарська модель настільки успішна, і як до неї йшли самі швейцарці? Про це в короткому історичному екскурсі.

Геополітична завіса спадає, карти відкриваються і ми чітко бачимо, що теперішнє протистояння, це не просто протистояння Америка і Україна проти Росії-Німеччини та Китаю. Вододіл значно глибший і відбувається на рівні архетипів. Йдеться про боротьбу Духу Вольниці і Духу Імперії.

Ця боротьба відбувалась безперервно у Європі. Військова демократія північної Європи проти римських легіонів. Вольниця йомс-вікінгів, ушкуйників, козаків, опришків, аж до ковбоїв прерій дикого заходу – все це аспекти однієї парадигми. З одного боку — дисципліна і сліпа покора начальству. З іншого — дисципліна і відповідальність кожного за спільну справу, де начальство авторитет у конкретній ситуації.

Швейцарія є унікальною в тому плані, що тамтешнім горянам – «опришкам» вдалось створити найдосконалішу на даний час політичну систему, яка виражає волелюбний дух європейця. А все починалося з малого.

Ось історичні факти, що дуже красномовно говорять самі за себе. На початку 14 століття дім Габсбургів в прагненні контролювати Сен-Готард - найкоротший шлях до Італії - зіткнувся з інтересами трьох швейцарських кантонів, по суті сільських громад Урі, Швіц і Унтервальден, що мали грамоти від попередніх правителів Священної Римської імперії, які дарували їм широкі права автономії, в межах імперських земель. Кантон Швіц був першим швейцарським кантоном, що відкрито спровокував конфлікт з Австрією. Похід проти повсталих кантонів очолив брат Фрідріха III, герцог Леопольд Австрійський. Австрійські війська налічували до 9000 воїнів, з них 2000 вершників. Вдало використовуючи рельєф місцевості та фактор несподіванки, проявивши не аби-яку мужність швейцарці змогли зупинити та розбити переважаючі сили супротивника. У загальній кількості в битві загинуло близько 2000 австрійців, головним чином, лицарів. Втрати швейцарців були мінімальні.

Іонанн з Вінтертура, хроніст того часу, писав про цю битву так: “Це була не битва, людей герцога Леопольда просто різали як худобу; горяни вбивали їх як овець на бойні. Ніхто не чинив опору, але всі до останнього, без різниці, були перебиті. Лють конфедератів була настільки велика, що загони австрійської піхоти, бачачи, як найхоробріші лицарі падають безпорадними, в паніці кидалися в озеро, вважаючи за краще згинути в його водах, ніж впасти жертвою люті своїх ворогів”.

Розгром швейцарцями феодальної армії Габсбургів забезпечив незалежність конфедерації і послужив поштовхом до формування швейцарського держави. Результати битви були юридично закріплені в Брунненскому договорі 1315. Після цього країна пройшла складний шлях розвитку. Були періоди коли кількість кантонів невпинно зростала. Був час війни між кантонами, що нагадувало ситуацію в сучасному Сомалі і тривало це до того моменту, як швейцарці зрозуміли, що краще вирішувати проблеми не в формі громадянської війни, а шляхом референдумів. І створили модель плебісцитарної демократії, закріпивши її принципи в конституції прийнятій у 1874 році.

Андрій Поцілуйко
Кандидат філософських наук
Група vilni.info

0 коментарі:

Опублікувати коментар