Діла добрих відновляться,
діла злих загинуть...

Тарас Шевченко

четвер

Авторитаризм та демократія. Що краще?


Країна у стані війни. В цей час знову розпочалися дискусії на тему, що краще, авторитаризм чи демократія.

Одні цитують класиків, мовляв, нічого кращого за демократію ніхто не придумав, проте все залежить не від форми, а від змісту.

Демократія і авторитаризм всього лиш різна форма управління державою.

Демократія - спільне прийняття рішень. Вона має сенс, коли поєднана з правдою і громадянин знає, що і як робить той, кому він передав свої повноваження. Демократія - це повільніший процес прийняття рішень.

Авторитаризм - одноосібне рішення. Авторитаризм - швидко, проте не завжди правильно. Для авторитаризму, щоб бути ефективним не завжди потрібна правда.

У кожній ситуації потрібна своя форма. Демократія краще підходить для спокійного життя. Авторитаризм до часу змін, коли треба швидко приймати рішення.

Проте є ще третя форма - пряма демократія. У часи війни її називають військова демократія. Це влада відповідальних людей (на той час це були ті, хто захищав свою землю зі зброєю), які могли наділяти на певний час авторитарними повноваженнями свого вождя. Проте так само могли його усунути.

Відповідальний громадянин активний, має право голосу і контролює, як поводиться той, кого він обрав. Він покладається на себе і своїх побратимів. Вождь - такий самий, як і всі решта. Його слухають, поки він робить добро. Його усувають, коли він творить зло.

Така модель була в Україні, Скандинавських та Прибалтійських країнах, Польщі та США. Частково у Нідерландах, Англії.

Протилежна модель - це "старі демократії", де за все відповідає цар, цісар, імператор, а громадянин лише гвинтик великої машини.

Що потрібно Україні у стані війни, коли Система не змінюється, а "еліти" насправді далекі від еліт? Коли немає правди, а є гра клоунів маскованих під політиків. Питання риторичне. Потрібна третя форма.

понеділок

Чи потрібні Україні вибори зараз?

Після завершення саміту НАТО стало зрозуміло - поки що Україна залишається один на один зі своїм ворогом. У цій ситуації вибори недоцільні, бо тільки послаблять країну і нічого реально не змінять.

Що маємо?

1. На території України перебуває угруповання російських військ за різними оцінками від 5 до 15 тис. чоловік. Майже відкрито використовується авіація РФ. І Ці війська наступають.

2. Зі сторони московського агресора чути погрози розпочати бомбардування території України, аж до нанесення ядерних ударів. Путін в переговорах з найвищими посадовими особами ЕС хизується обіцянками дійти до Києва за два тижні.

3. Дедалі частіше чути думки про потребу початку переговорів з терористами, хоча добре зрозуміло, що основна причина війни - зовнішня, а головна рушійна сила війни - зовнішнє вторгнення, і вони не зникнуть, як не зникли у Придністров'ї, Абхазії, Осетії, Карабасі... Бо це вигідно Москві.

4. На жаль, для більшості українців війна на сході є чимось на зразок війни в Сірії. Народ спокійно відпочиває у кафе, святкує, ходить на концерти. Участь у війні, здебільшого, проявляється у вигуках  на кшталт: "Путін х..ло!". Війна прийшла тільки до тих, у кого поранені і загиблі близькі та родичі.

5. Практично не ведеться жодної агітаційної, пропагандистської, виховної роботи щодо мобілізації і об'єднання народу перед загрозою реальної війни на знищення української державності.

Звідси риторичне запитання: "Чому коли боролися з одним Януковичем, єдналася уся країна, усі опозиційні сили, громадські еліти, а зараз, перед загрозою знищення української незалежності, більшість не помічає такої загрози? Де політичні лідери і їхні партії?"

Агрументи "за" вибори

Ми демократична країна і вибори - це основний інструмент впливу народу на владу.

Нам потрібний змінений патріотичний парламент, бо нинішній перебуває під впливом Кремля і може голосувати чи блокувати закони невигідні Кремлю.

Новий патріотичний парламент зменшує можливості для Путіна впливати на ситуацію в Україні.

Але станом на сьогодні це неправда. Оскільки:

1. Виборча система не змінена. Вплив мають ті, хто володіє ЗМІ, тобто олігархи. Колишні представники ПР та інші "агенти Москви" вже почали активний підкуп виборців. Народ позбавлений будь-якого впливу

2. Україна не отримає в теперішніх умовах патріотичного парламенту. Відійде лише частина найбільш радикальних проросійських політиків. Проте на їхнє місце прийдуть пристосуванці, готові зрадити у будь-який момент

3. Жоден "парламент" не зупиняв агресора! Політичні ігри і боротьба під час вторгнення в Україну вже раз призвели до втрати державності у 1918 році

Ну і до етимології слова. Парламент походить від французького "говорити". Зараз для цього найменш сприятливий час.

Що потрібно?

Хочеш миру готуйся до війни. Допомогти можна тільки тому, хто щось робить. Отже, для досягнення перемоги маємо:

1. Ввести воєнний стан по всій території України, перенести вибори на час необхідний для повного знищення окупантів

2. Оголосити загальну мобілізацію і відкрито щодня повідомляти скільки сотень тисяч чоловік пройшло навчання, отримало зброю та мобілізовано в ЗСУ. Путін щогодинно має отримувати аналітику про такі дії в Україні. В Росії мають знати, скільки сотень і тисяч російських солдат гинуть в Україні. Ніщо не є настільки стримуючим фактором, як можливість бути знищеним. Єдиним дієвим аргументом в розмові з Кремлем є не дипломати чи політики, а якісна та чисельна армія України

Аргумент про те, що це спровокує Росію нікчемний. Просто почнемо називати війну війною. Можливо більше українців зрозуміє, що їхня участь має бути трохи ширшою ніж вигуки "Путін х..ло".


Рано чи пізно воєнний стан все одно доведеться вводити. Депутати тоді стануть (і патріотичні і не зовсім) простими громадянами з обмеженими повноваженнями. Тому вони не матимуть змоги впливати на ситуацію. В умовах, коли такий вплив негативний - це краще, ніж імітація демократії.