Діла добрих відновляться,
діла злих загинуть...

Тарас Шевченко

субота

Чи має бабця право на референдум?

Українці, аж до простої бабці з села, готові до референдумів і їм вистачає для цього мудрості. Ті, хто забувають, хто їх поставив на місця, можуть дуже легко цих місць позбутися. Поважайте народ, бо інакше народу доведеться вас знову вчити, жорстко і боляче.

Кілька життєвих історій, котрі десь мали б допомогти політикам зрозуміти душу українського народу.

Потяг №241 (Одеса-Ужгород). Вечір. Дві маленькі історії, що характеризують українця.

Історія перша. Про бюджет, бабцю і рефередум

Бабця. На вигляд, як з села. Біля неї стоїть "кравчукча" з нехитрим крамом. Розмова про бюджет (!!!). Бабці не подобається Яценюк, бо той "вирішив оподаткувати її "сарай" (мова оригіналу). Поки депутати думають, де дістати грошей і як це вплине на державу, бабця вже оцінила потенційні дії прем’єр-міністра і встигла нагородити його образливим прізвиськом. Тобто бабця розібралася у тонкощах бюджетного процесу. Далі запитання. Чи є ця бабця достатньо компетентною, щоб оцінити, як вплинуть на неї нововведення на референдумі? Адже зміни торкнуться саме її і подібних до неї. Хто більш компетентний - ця бабця чи депутати, які голосують зміни у першому читанні, а тоді бідкаються, що у них лише два дні на розгляд усіх змін?

Історія друга. Про душу українського народу

Провідник. На вигляд десь під 60-ть. Російськомовний. Говоримо про війну. Каже - "вони" (росіяни) не розуміють нас, бо ми різні. У них навіть дворянин падав перед царем з криками "ваше благородіє", у нас - козаки захотіли обрали гетьмана, а коли той діє не так, зняли і втопили у Дніпрі. Це проста і добра традиція українців. Вони обирають керманичів, але так само швидко карають їх, якщо ті перестають служити народу. Недооцінка душі українського народу була проблемою російських технологів під час Революції. Сьогодні така ж недооцінка - проблема глави уряду, президента і багатьох парламентарів. Чим це закінчиться? Традиційно для українців....

Історія третя. Тут тобі не Майдан

Всі ми добре пам'ятаємо скандал з народним депутатом Володимиром Парасюком. На його надто емоційний виступ один з представників Системи сказав: "Сядь. Тут тобі не Майдан". Вони ("еліти") чітко себе відмежовують від народу (Майдану). Вони вказали на місце тим, хто прийшов з Майдану. Ті, хто з Майдану, проковтнули це. Міг би бути другий варіант, коли "еліті" дали б по шапці і показали, хто є джерелом влади в Україні, і хто є важливішим. Але не сталося. Очевидно у Системи були "вагомі аргументи". Що буде далі? А далі вся та ж традиція українців. Погано служиш - у Дніпро.

середа

Про демократію, "політичних дол...в" та дядька Макіавелі

Сьогодні вся українська спільнота активно обговорює вчорашні події у Одесі. Більша частина вважає поведінку невідомих хлопців правильною. Менша - неправильною. Проте найбільше про це говорять "політичні дол..би", як з "опозиційної" так і з "позиційної" сторони.

Дол...б - тугодум, тупий, баран згідно визначенню вікіпедії. Політичний дол...б - це той хто взагалі не відчуває, що відбувається навколо. Хто, так би мовити, взагалі втратив нюх.

Як поводиться політичний дол...б?

1. Один думає, що нічого не відбулося і преться в Одесу, де дістає по мармизі. Проте він настільки тупий, що ще й погрожує народу, який його лише легенько повчив.

2. Друга, та, що була колись прес-секретарем царя, пробує захистити дол..ба і каже, що це "недемократично". Коли представники народу їй логічно зауважують, що дол..б поводив себе негарно і цим спровокував природну реакцію народу, просто блокує їхні коментарі у соцмережах. Напевно, щоб ще менше бачити правди навколо і жити в колі таких самих політичних дол...бів. Так простіше. Не чую, не бачу. Проте це мало міняє самі природні процеси.

3. Третій, той що "дуже сильний" намагається захистити "бетонну святиню", яка недавно впала у Харкові і теж з волі народу.

І що ж чекає політичних лол..бів? Та те, що будь-яких звичайних дол..бів. Вони дістають по пиці, опиняються у смітниках. Дол..би забули, що депутатську недоторканість вже фактично зняли. Вони формально ставляться до прав народу, ну а народ формально ставиться до прав депутата.

До чого тут Макіавелі? Він колись писав, що у конфлікті мудрий правитель завжди на стороні народу. Проте дол...бу цього не зрозуміти, бо він дол...б, хоча і при посаді.

Група vilni.info




четвер

Авторитаризм та демократія. Що краще?


Країна у стані війни. В цей час знову розпочалися дискусії на тему, що краще, авторитаризм чи демократія.

Одні цитують класиків, мовляв, нічого кращого за демократію ніхто не придумав, проте все залежить не від форми, а від змісту.

Демократія і авторитаризм всього лиш різна форма управління державою.

Демократія - спільне прийняття рішень. Вона має сенс, коли поєднана з правдою і громадянин знає, що і як робить той, кому він передав свої повноваження. Демократія - це повільніший процес прийняття рішень.

Авторитаризм - одноосібне рішення. Авторитаризм - швидко, проте не завжди правильно. Для авторитаризму, щоб бути ефективним не завжди потрібна правда.

У кожній ситуації потрібна своя форма. Демократія краще підходить для спокійного життя. Авторитаризм до часу змін, коли треба швидко приймати рішення.

Проте є ще третя форма - пряма демократія. У часи війни її називають військова демократія. Це влада відповідальних людей (на той час це були ті, хто захищав свою землю зі зброєю), які могли наділяти на певний час авторитарними повноваженнями свого вождя. Проте так само могли його усунути.

Відповідальний громадянин активний, має право голосу і контролює, як поводиться той, кого він обрав. Він покладається на себе і своїх побратимів. Вождь - такий самий, як і всі решта. Його слухають, поки він робить добро. Його усувають, коли він творить зло.

Така модель була в Україні, Скандинавських та Прибалтійських країнах, Польщі та США. Частково у Нідерландах, Англії.

Протилежна модель - це "старі демократії", де за все відповідає цар, цісар, імператор, а громадянин лише гвинтик великої машини.

Що потрібно Україні у стані війни, коли Система не змінюється, а "еліти" насправді далекі від еліт? Коли немає правди, а є гра клоунів маскованих під політиків. Питання риторичне. Потрібна третя форма.

понеділок

Чи потрібні Україні вибори зараз?

Після завершення саміту НАТО стало зрозуміло - поки що Україна залишається один на один зі своїм ворогом. У цій ситуації вибори недоцільні, бо тільки послаблять країну і нічого реально не змінять.

Що маємо?

1. На території України перебуває угруповання російських військ за різними оцінками від 5 до 15 тис. чоловік. Майже відкрито використовується авіація РФ. І Ці війська наступають.

2. Зі сторони московського агресора чути погрози розпочати бомбардування території України, аж до нанесення ядерних ударів. Путін в переговорах з найвищими посадовими особами ЕС хизується обіцянками дійти до Києва за два тижні.

3. Дедалі частіше чути думки про потребу початку переговорів з терористами, хоча добре зрозуміло, що основна причина війни - зовнішня, а головна рушійна сила війни - зовнішнє вторгнення, і вони не зникнуть, як не зникли у Придністров'ї, Абхазії, Осетії, Карабасі... Бо це вигідно Москві.

4. На жаль, для більшості українців війна на сході є чимось на зразок війни в Сірії. Народ спокійно відпочиває у кафе, святкує, ходить на концерти. Участь у війні, здебільшого, проявляється у вигуках  на кшталт: "Путін х..ло!". Війна прийшла тільки до тих, у кого поранені і загиблі близькі та родичі.

5. Практично не ведеться жодної агітаційної, пропагандистської, виховної роботи щодо мобілізації і об'єднання народу перед загрозою реальної війни на знищення української державності.

Звідси риторичне запитання: "Чому коли боролися з одним Януковичем, єдналася уся країна, усі опозиційні сили, громадські еліти, а зараз, перед загрозою знищення української незалежності, більшість не помічає такої загрози? Де політичні лідери і їхні партії?"

Агрументи "за" вибори

Ми демократична країна і вибори - це основний інструмент впливу народу на владу.

Нам потрібний змінений патріотичний парламент, бо нинішній перебуває під впливом Кремля і може голосувати чи блокувати закони невигідні Кремлю.

Новий патріотичний парламент зменшує можливості для Путіна впливати на ситуацію в Україні.

Але станом на сьогодні це неправда. Оскільки:

1. Виборча система не змінена. Вплив мають ті, хто володіє ЗМІ, тобто олігархи. Колишні представники ПР та інші "агенти Москви" вже почали активний підкуп виборців. Народ позбавлений будь-якого впливу

2. Україна не отримає в теперішніх умовах патріотичного парламенту. Відійде лише частина найбільш радикальних проросійських політиків. Проте на їхнє місце прийдуть пристосуванці, готові зрадити у будь-який момент

3. Жоден "парламент" не зупиняв агресора! Політичні ігри і боротьба під час вторгнення в Україну вже раз призвели до втрати державності у 1918 році

Ну і до етимології слова. Парламент походить від французького "говорити". Зараз для цього найменш сприятливий час.

Що потрібно?

Хочеш миру готуйся до війни. Допомогти можна тільки тому, хто щось робить. Отже, для досягнення перемоги маємо:

1. Ввести воєнний стан по всій території України, перенести вибори на час необхідний для повного знищення окупантів

2. Оголосити загальну мобілізацію і відкрито щодня повідомляти скільки сотень тисяч чоловік пройшло навчання, отримало зброю та мобілізовано в ЗСУ. Путін щогодинно має отримувати аналітику про такі дії в Україні. В Росії мають знати, скільки сотень і тисяч російських солдат гинуть в Україні. Ніщо не є настільки стримуючим фактором, як можливість бути знищеним. Єдиним дієвим аргументом в розмові з Кремлем є не дипломати чи політики, а якісна та чисельна армія України

Аргумент про те, що це спровокує Росію нікчемний. Просто почнемо називати війну війною. Можливо більше українців зрозуміє, що їхня участь має бути трохи ширшою ніж вигуки "Путін х..ло".


Рано чи пізно воєнний стан все одно доведеться вводити. Депутати тоді стануть (і патріотичні і не зовсім) простими громадянами з обмеженими повноваженнями. Тому вони не матимуть змоги впливати на ситуацію. В умовах, коли такий вплив негативний - це краще, ніж імітація демократії.

середа

“Відкриті списки” не усунуть політичної корупції

Напередодні виборів знову заговорили про потребу зміни виборчої системи. Зокрема наголошується, що вибори мають відбуватися за відкритими списками, коли виборець обирає партію і конкретного кандидата. Мовляв це краща система за мажоритарку, де округ легко купити.

“Відкриті списки” не призведуть до кардинальних змін в українській політиці. Без інших додаткових механізмів контролю за роботою депутата залишаються широкі можливості для купівлі місця у парламенті.

Зросте лише ціна, але залишаться ті ж недоліки, що й за мажоритарної системи, коли кандидат просто може “купити” округ.

Навіть за відкритих списків кандидат може інтенсивно вкладати кошти у конкретні території, де збирається виграти вибори за рейтингом у партійному списку. Як варіант, можна купити “загальноукраїнську партію” реально представлену лише в одному чи кількох регіонах і розкрутити під себе її рейтинг в конкретній області. Окремі чинні депутати роблять так вже зараз.

Перемоги за рахунок голосів однієї області вже були. Зокрема СДПУ(о) у 1998 виграла вибори за рахунок лише Закарпатської області, “Громада” за рахунок  Дніпропетровської, СПУ-СелПУ за рахунок Хмельницької і Полтавської областей.

Вибори мають відбуватися за відкритими списками на регіональній основі, коли кожна партія в кожному регіоні представляє список своїх кандидатів. Партії, які подолали виборчий бар’єр, отримують певну кількість місць у парламенті визначені рейтинговим голосуванням.

Виборця треба наділити правом відкликання свого депутата. Для цього можна користуватися таким механізмом, як референдум, коли потрібно зібрати, наприклад 5 % голосів виборців для ініціативи референдуму, та 50 % + 1 голос, щоб відкликати депутата.

Така система зробить економічно невигідним “купування голосів”, оскільки немає гарантії, що наступні 5 років залишися у депутатському кріслі. Депутат буде змушений хоча б щось робити для регіону, звідки обирався, або ж йому загрожуватиме звільнення через простий механізм відкликання.

Роман Соломонюк
Група vilni.info

пʼятниця

Чому політики "мають право" на помилку, а народ ні? Напередодні виборів

Це сталося! Зроблено перший крок до перевиборів Верховної Ради. Всі радіють. Фанфари. Але що змінилося насправді? Нічого. Так само, як і з виборами Київради.

Той, хто "має більшість" може робити будь що. При бажанні може заборонити виступати на сесії представницького органу. Може проголосувати так, як його не уповноважували. Може взагалі змінити фракцію. Може проголосувати за диктаторські закони, а потім спокійно сказати, що "помилився".

Реально - це ілюзія демократії. Дехто скаже: "Народ не свідомий! Самі обрали хай терплять". У мене до таких одне запитання: "Чому народ не має права на помилку, а ті кого він обрав можуть помилятися наступні 5 років?" 

Не секрет, що в сучасній Україні, як і в світі дуже багато залежить від доступу до медійного і грошового ресурсу. При допомозі "ящика" і "медіа" можна нав'язати дуже багато. Не дивно, що люди помиляються під впливом реклами. Або ж мають недостатньо часу, щоб оцінити "політичний товар".

Тому від виборів до виборів проблема повторюється. Приходять "тушки", "забудовники", "стара гвардія", "молода команда", де за "новими обличчями/брендами" ховаються все ті ж самі старі морди.

Вирішується проблема дуже просто - пряма демократія. Необхідний простий механізм. Якщо в конкретній територіальній одиниці 50 % + 1 проголосували за відкликання депутата, чиновника, він автоматично втрачає повноваження. Все.

Головний аргумент противників прямої демократії: "Народ не готовий! Треба мати розвинуте суспільство". Це не так. Часто саме українське суспільство показує, що воно ефективніше за багатьох політиків. Приклад подій на Сході. Народ швидше організувався і почав надавати реальну допомогу, поки держава і політики "думали". 

Відомий економіст Богдан Гаврилишин сказав минулого року на одному з круглих столів: "Пряма демократія швидко робить суспільство більш зрілим!" - і розповів про один цікавий приклад референдуму у Швейцарії, який стосувався збільшення річної відпустки з 4 тижнів до 6.

За логікою "незрілості" та психологічних особливостей людини більшість мала б проголосувати "за". Показово, що більшість швейцарців сказали «ні» збільшенню відпустки.

«Вони собі подумали: адже, якщо ми менше працюватимемо, то менше зробимо товарів, менше їх продамо і, відповідно, рівень нашого життя погіршиться", - зазначив Гаврилишин. Тому народ, насправді дуже швидко вчиться.

Пряме народовладдя позитивно вплине і на політиків. Спокуса "помилятися" у чиїхось інтересах, або впевнено "намахувати" народ під час виборів з допомогою політтехнологів швидко пропаде. Інвестиції будуть занадто великі без жодних гарантій, що наступні 5 років ніхто тебе не викине з депутатського крісла. Пряма демократія робить політиків чеснішими.

Тож, ті, хто робить помилки, поверніть народу право виправляти його помилки при виборі своїх представників.

Роман Соломонюк 
група vilni.info

четвер

Пряма демократія швидко робить суспільство більш зрілим - Богдан Гаврилишин (Відео)

Дійсний член Римського клубу, економіст Богдан Гаврилишин навів приклад, як у Швейцарії приймаються рішення на референдумах. У своєму виступі Гаврилишин спростовує тезу, що народ нерозумний і нездатний приймати рішення у вузьких фахових нішах.

Гаврилишин розповів про цікавий приклад референдуму у Швейцарії, який стосувався збільшення річної відпустки з 4 тижнів до 6. Показово, що більшість швейцарців сказали «ні» збільшенню відпустки. «Вони собі подумали: адже, якщо ми менше працюватимемо, то менше зробимо товарів, менше їх продамо і, відповідно, рівень нашого життя погіршиться. Пряма демократія швидко робить суспільство більш зрілим!» -- зробив висновок Богдан Гаврилишин.







понеділок

Як собака змусила владу поважати народ

Які асоціації виникають у нас при слові «Швейцарія»? Альпи, долари в швейцарському банку, сир, швейцарський годинник, шоколад, едельвейси.

Є ще дещо, що не одразу приходить на думку. Це симпатичні швейцарські собаки породи Бернський Зенненхунд. Цей милий песик став дуже популярним завдяки відомому російському серіалу «Счастлівиє вмєстє». Йдеться звісна річ про Барона Букіна. Хто не знає може глянути на фото.

Існують різні версії щодо походження породи Бернський Зенненхунд. Деякі дослідники вважають, що це бернська пастуша собака відома з часів Римської імперії. Ці чотирилапі друзі здавна виконували три функції: пасли худобу, захищали господарів і допомагали на полюванні. З цією породою пов'язана одна дуже повчальна історична подія.

У 1483 бургомістром Цюріха був обраний цеховий майстер Вальдман, голова демократичної партії. Він зробив багато корисних справ: домігся скорочення управлінського апарату; церква була позбавлена права успадковувати або взагалі купувати нові земельні володіння. Шляхи сполучення, в підвладних Цюріху землях були значно поліпшені; ринок Цюріха було піднято на небувалу доти висоту. При ньому було встановлено державну монополію на торгівлю сіллю.


Однак у 1489 році він мав необережність видати необдуманий указ про винищення всіх зененхундів, оскільки вони начебто нищили виноградники аристократії. Селяни звісно ж дуже обурились, оскільки собаки були їх незамінними помічниками.
Відбулося повстання. Бургомістр позбувся не тільки посади, але й голови . Згодом йому збудували гарний пам'ятник, але це навряд чи втішило бідного Вальдмана.

Добре було б завести хорошу традицію, що відповідала б демократичному євро інтеграційному духові. Дарувати цуциків зененхундів нашим новообраним мерам, та й іншим високо посадовцям для нагадування про цю повчальну історію.

Мораль така - хто тебе поставив, той тебе має моральне право зняти, якщо ти його не чуєш.

Автор: Андрій Поцілуйко, група vilni.info  для ЧасUA 

Що спільного між анархістами і батьківщиною Януковича?

Кажуть, що більшість мешканців Донбасу апатичні, звикли, щоб ними керували місцеві олігархи і пахани. Та чи це так? Адже ця територія здавна була місцем вольниці, особливо на початку 20-го століття. Можливо, просто Донбасу треба згадати своє минуле і забрати те, що належить йому у олігархів.

Отже. Відкриваємо Вікіпедію і дивимося на прапор рідного міста Януковича -  Єнакієво, а тепер дивимося на прапор анархо-синдикалістів. Вони практично однакові, відзеркалюють один одного.

Прапор анархо-синдикалістів 

А тепер звернемося до суті, що ж то за таке страшне слово "анархо-синдикалізм". Анархо-синдикалісти закликають до розвитку навиків самоуправління і солідарності через самоорганізацію в повсякденній боротьбі за покращення життєвих умов і розширення прав найманих робітників. По суті - це форма прямої демократії, вольниці, участі робітників у справедливому розподілі прибутків підприємства, народного капіталізму, якщо хочете.

Тепер кілька фактів:

  • Ще 1842 року французький підприємець Леклер засновник компанії "Редуалі і К" вирішив 95 % чистого доходу розподіляти між працівниками. У 1869 підприємство стало товариством, яке наполовину перебувало у власності робітників, котрі брали активну участь в управлінні
  • Сьогодні за тим же принципом працює найбільша у світі торгова мережа "wal-mart", де 80 % усіх працюючих є співласниками підприємства, беруть участь у розподілі доходів у вигляді надбавок до зарплат, чи акцій підприємства. Простий водій, котрий пропрацював більше 20 років у системі Wal-Mart при виході на пенсію отримує частку рівнозначну 707 000 дол США.
  • Прибутки від перших "копанок" розподілялися між тими, хто там працює. Робітники мали каси взаємодопомоги. Хто втрачав здоров'я, отримував підтримку. Це потім у них все це відібрав кримінал.

Що виходить?
У Європі до 50 % прибутку підприємства у руках тих, хто там працює. У США цей показник може наближатися до 80 %. Тобто власник отримує 20 %, а той, хто на нього працює 80 %.

А що отримуєте Ви шановні мешканці Донбасу, наприклад від підприємств Ахметова та інших? 5 % чи може навіть 2 %? Справедливість є? Може потрібен перерозподіл, тоді і Донбас буде жити краще. Може варто згадати, що ж насправді означає прапор Єнакієве, а кольори підкажуть, як боротися за правильні цілі.

І на завершення слова гімну Горлівки:

Родину, как мать, не выбирают: 
Родина, как мать, всегда одна.
Для нее живут и умирают,
Только бы всегда жила она.

Припев: Под украинским небом синим
В венке из золота полей
Стоит мой град достойным сыном
Свободной Родины моей.

Які висновки?
1.      Батьківщину не обирають, вона, як мати одна.
2.      Донбас український, бо під українським небом.
3.      Донбас достойний син України, а не її окраїна
4.      Міняти треба не Батьківщину, а тих, хто вас обкрадає

Група "vilni.info" для ЧасUA
Усі фото - власність української Вікіпедії.

пʼятниця

Чим Швейцарія подібна до Сомалі, і чому це не завжди погано?

Нещодавно в українському міністерстві оборони заявили про наміри формувати ополчення за зразком швейцарської армії. Чому швейцарська модель настільки успішна, і як до неї йшли самі швейцарці? Про це в короткому історичному екскурсі.

Геополітична завіса спадає, карти відкриваються і ми чітко бачимо, що теперішнє протистояння, це не просто протистояння Америка і Україна проти Росії-Німеччини та Китаю. Вододіл значно глибший і відбувається на рівні архетипів. Йдеться про боротьбу Духу Вольниці і Духу Імперії.

Ця боротьба відбувалась безперервно у Європі. Військова демократія північної Європи проти римських легіонів. Вольниця йомс-вікінгів, ушкуйників, козаків, опришків, аж до ковбоїв прерій дикого заходу – все це аспекти однієї парадигми. З одного боку — дисципліна і сліпа покора начальству. З іншого — дисципліна і відповідальність кожного за спільну справу, де начальство авторитет у конкретній ситуації.

Швейцарія є унікальною в тому плані, що тамтешнім горянам – «опришкам» вдалось створити найдосконалішу на даний час політичну систему, яка виражає волелюбний дух європейця. А все починалося з малого.

Ось історичні факти, що дуже красномовно говорять самі за себе. На початку 14 століття дім Габсбургів в прагненні контролювати Сен-Готард - найкоротший шлях до Італії - зіткнувся з інтересами трьох швейцарських кантонів, по суті сільських громад Урі, Швіц і Унтервальден, що мали грамоти від попередніх правителів Священної Римської імперії, які дарували їм широкі права автономії, в межах імперських земель. Кантон Швіц був першим швейцарським кантоном, що відкрито спровокував конфлікт з Австрією. Похід проти повсталих кантонів очолив брат Фрідріха III, герцог Леопольд Австрійський. Австрійські війська налічували до 9000 воїнів, з них 2000 вершників. Вдало використовуючи рельєф місцевості та фактор несподіванки, проявивши не аби-яку мужність швейцарці змогли зупинити та розбити переважаючі сили супротивника. У загальній кількості в битві загинуло близько 2000 австрійців, головним чином, лицарів. Втрати швейцарців були мінімальні.

Іонанн з Вінтертура, хроніст того часу, писав про цю битву так: “Це була не битва, людей герцога Леопольда просто різали як худобу; горяни вбивали їх як овець на бойні. Ніхто не чинив опору, але всі до останнього, без різниці, були перебиті. Лють конфедератів була настільки велика, що загони австрійської піхоти, бачачи, як найхоробріші лицарі падають безпорадними, в паніці кидалися в озеро, вважаючи за краще згинути в його водах, ніж впасти жертвою люті своїх ворогів”.

Розгром швейцарцями феодальної армії Габсбургів забезпечив незалежність конфедерації і послужив поштовхом до формування швейцарського держави. Результати битви були юридично закріплені в Брунненскому договорі 1315. Після цього країна пройшла складний шлях розвитку. Були періоди коли кількість кантонів невпинно зростала. Був час війни між кантонами, що нагадувало ситуацію в сучасному Сомалі і тривало це до того моменту, як швейцарці зрозуміли, що краще вирішувати проблеми не в формі громадянської війни, а шляхом референдумів. І створили модель плебісцитарної демократії, закріпивши її принципи в конституції прийнятій у 1874 році.

Андрій Поцілуйко
Кандидат філософських наук
Група vilni.info

понеділок

Чим росіяни подібні на німців і про ознаки зрілої демократії

В Росії справжня демократія. Але це демократія інфантильного типу. Це коли народ закохується у свого фюрера. Впадає в стан дитини і вибирає собі Татка, який буде годувати і при потребі карати. Стан хворого або неспроможного, який шукає доброго дядю для підтримки та захисту. Скільки вождів та мегалідерів пережила Європа у 20 столітті? Гітлер, Сталін, Франко, Муссоліні, де Голь…

В Україні інакше. Пророчими були слова “Сєні-Кулявлоба”, що уникав відповідальності і креативно вигадав, як вберегти свою задницю, коли Майдан вимагав лідера, - «А лідером буде знаєте хто? А лідером буде УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД!!!!» Так воно і сталося.

Один військовий експерт сказав:
«Украинцы не уважают власть. Генетически. Или, если сказать точнее – не имеют пиетета перед властьимущими. Посмотрите историю Сечи, Гуляй Поля. Украина – единственная страна, где анархия может быть основной идеологией государства. При этом в случае опасности, особенно внешней, нация демонстрирует чудеса самоорганизации. Может даже выдвинуть лидера и наделить его, фактически, диктаторскими полномочиями. Но как только опасность исчезает, лидера могут скинуть те же «благодарные подданные»

Тож розбіжності тут на рівні генетики, а не політики. Як в пісні:
«Никогда мы не будем братьями, Ни по родине ни по матери, У вас царь у нас демократия…. Никогда мы не будем братьями»

“Нединастичний «царизм» це теж форма демократії. Як сказав теоретик і практик такої демократії Адольф Гітлер у своєму «Mein Kampf», - «Справжня німецька демократія це право вільного вибору вождя». Російська демократія, в цьому розумінні, на кшталт німецькій.
Демократія ж, зрілого типу, це коли всі дорослі наймають менеджера для організації суспільного життя і розуміють, що тримати керівництво треба на дуже короткому повідку. Сьогодні взірцем дорослої демократії є Швейцарія і скандинавські країни. Вони якось тихо, без шуму і пилюки організували собі повністю безбідне та спокійне життя. Нам туди.

Андрій Поцілуйко
Товариство vilni.info

пʼятниця

Про міжнародну політику — дружи через сусіда

“Перемир’я” припинили. Очевидно використати його для врегулювання конфлікту не вдалось.


ЄС заявив, що не готовий до санкцій. Німеччина проти тривалого розміщення військ НАТО у Східній Європі. І взагалі готова здати Україну, тільки б не було війни.

Франція боїться втратити 1,2 млрд євро за відмову продавати Росії “Містралі” і продовжує виконувати замовлення. За що отримує від США штрафні санкції для найкрупнішого банку Франції, на майже 9 млрд дол.

На черзі німецький банк. Путін погрожує “холодною”, “гарячою” та “газовою” війнами, якщо введуть нові санкції.

“Нова Європа” - українці, поляки, прибалти, румуни, болгари посилають далеко “стару Європу” і Росію разом взяті. Мовляв, ми добре знаємо історію, а тому компроміс не можливий.

Канада, Китай, Японія тихо готуються “ділити російський спадок”.

США підтримують БУДЬ-ЯКІ дії України, а Бжезінський стверджує, що “російський квазі-містичний шовінізм” треба зупинити вже зараз.

Звідси висновки:

1. Дружимо через сусіда. Це проста геополітична істина викладена ще у староіндійських трактатах “Ману”. “Нова Європа” сьогодні - це “стратегічний союзник США”.

2. “Стара Європа” вижила себе і її місце займає об’єднання “нової Європи” з центром в Україні.

3. Скажемо ні - німецько-рашистським загарбникам і так - українсько-американській визвольній коаліції. Пояснення цьому в історії. США формувалися, як країна вільних підприємців. Вони створювали ополчення і воювали за незалежність. Це був союз рівних і вільних. Подібною за структурою була українська козацька держава. Це був союз вільних і рівних. Натомість Росія — це азійський тип, де є абсолютний монарх, який “завжди правий”. Подібною була історія Німеччини, Франції, котрі пережили період абсолютизму. Натомість зовсім іншими були Польща, Литва, Швеція, де набагато раніше прийшли інструменти прямої демократії для тодішньої дрібної шляхти, а точніше людей, які мали право голосу і могли зняти короля, як і поставити його. Цим пояснюється теперішній геополітичний розділ.

Швецарія допоможе Україні повернутися до прямої демократії

Зроблено перший крок. На рівні уряду почали говорити про потребу ширших повноважень громад. Реалізовувати такі повноваження найкраще через пряму демократію, як це відбувається у Швейцарії. Є сподівання, що потроху Україна повернеться до традиційної для себе форми управління. Адже козацька держава - це і є форма прямої демократії.

«Чи на часі впровадження реформи місцевого самоврядування в Україні?» – саме таку назву мала перша дискусійна панель круглого столу з питань громадського обговорення шляхів реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, яка відбулася у Житомирі за сприяння швейцарсько-українського проекту з підтримки децентралізації влади DESPRO.

На думку Віце-прем`єр-міністра України – Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Володимира Гройсмана, «реформа не просто на часі, вона перезріла». Реформу місцевого самоврядування, за його словами, необхідно було провести одразу ж після здобуття Україною незалежності – передати громадам владу, можливості і ресурси для власного розвитку.

«Натомість ми отримали зовсім іншу систему, яка породила жорстку централізацію, і суспільство знаходилось під тиском влади. Це потрібно змінити», – сказав він.

Володимир Гройсман зазначив, що суть реформи - надати громадам – містам, селищам та селам повноваження і ресурси для ефективного розвитку, а також можливість обирати свою владу і контролювати її ефективність.
«У 2014 році ми маємо змінити систему управління країною і дати владу громадам. Нам потрібна сьогодні підтримка більшості парламенту, оскільки ряд законопроектів щодо реформи вже знаходиться у його стінах. Також нам необхідно внести відповідні зміни в Конституцію України, щоб раз і назавжди закріпити принципи, які дозволять нам зробити життя наших громад успішним», – сказав Віце-прем`єр-міністр.

Спроможність громадян безпосередньо впливати на процеси - основа нової держави - Тимчук

Дмитро Тимчук "Інформаційний спротив"
Багато функцій, які мала б виконувати держава, вона не виконує. Типовим є приклад проведення АТО, де головну функцію із забезпечення інформаційної складової війни ефективно виконують волонтери-патріоти з групи "Інформаційний спротив".

Так само, громадські об’єднання і прості громадяни значно швидше реагують на потреби армії у забезпеченні фахівцями, амуніцією, медикаментами. Тут на 100 % можна погодитися з Дмитром Тимчуком. Відповідаючи експерту з інформаційних воєн Георгію Почєпцову, що вказав на промахи теперішньої держави у інформаційній війні та відзначив позитивну роботу "Інформаційного спротиву", Тимчук закликав не розділяти державу і роботу волонтерів патріотів та пояснив свою позицію наступним чином: " ... це не симбіоз. Я щиро впевнений, що робота патріотів сьогодні - і по оперативному інформуванню, і за закупівлю бронежилетів або тепловізорів, і щодо створення добровольчих підрозділів - це вже сам по собі процес переформатування нашої помираючої держави. В основі цього процесу стоїть громадянська ініціатива і спроможність громадян впливати на процеси в країні безпосередньо напряму. Це і є ті паростки нової України, за яку боровся Майдан. У нинішньої держави є два варіанта. Або перестати чинити спротив і дати вирости на своєму трупі зовсім нової України - держави іншого типу, з потужними вертикальними соціальними ліфтами і здоровим громадянським суспільством. Або ж здохнути під ударами Другого Майдану". Свій коментар Тимчук підсумовує: "Не треба намагатися реанімувати труп. Треба дати народитися дитині".

Від себе додамо. Нова держава повинна мати механізми прямої демократії, коли доля будь-якого чиновника повністю залежить від народу. Детальніше читайте в розділі "Наші цілі"

П’ять головних висновків з Революції Гідності

Є п’ять головних висновків, які можна зробити з Революції Гідності. Українці повертаються до традицій самоврядності на підсвідомому рівні 


Революція Гідності показала


1. Народ України здатний до самоорганізації і це є його традиційна форма регулювання суспільних відносин, що присутня на рівні підсвідомості.

2. Саме здатність до самоорганізації дала змогу вижити під час Революції тоді, коли політичні лідери кидали український народ.

3. Середній рівень IQ українського народу значно вищий, ніж середні розумові здібності більшої частини теперішніх так званих народних депутатів, котрі є дуже далекими від потреб та інтересів народу.

4. Народ виступив за зміну Системи брехні, шахрайства, імітації демократії, тоді як отримав лише зміну одних недолугих політиків на інших, котрі прагнуть зберегти Систему.

5. Здолати корупцію, провести люстрацію, забезпечити економічний розвиток можливо лише тоді, коли буде встановлено реальний контроль народу за керівництвом, а політик виконуватиме лише роль слуги.

Детальніше про наші цілі

Переваг у прямої демократії більше ніж недоліків - досвід Швейцарії (Відео)

Швейцарці мають право законодавчої ініціативи і право вето. Вони вирішують, що повинен робити уряд і можуть зупинити його, якщо уряд робить щось не так. Як це працює? Коротке відео на цю тему.

четвер

Як територіальній громаді позбавити влади раду та голову?

Територіальна громада - це орган, який дає змогу народу безпосередньо здійснювати владу у своїх інтересах. Пояснення для чого треба створювати територіальну громаду читаємо у статті "Що таке територіальна громада і для чого її створювати?"

1. Територіальна громада села, селища, міста (району у місті) може і має право зареєструвати свою громаду як юридичну особу публічного права, утворивши свої органи управління незалежно до наявності чи відсутності сільської ради та сільського голови.

2. Рішення такої територіальної громади матимуть вищу юридичну силу над рішеннями сільського голови та сільської ради, оскільки згідно ст. 6 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села. Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села безпосередньо … управляють майном, що є в комунальній власності тощо.

Статус юридичної особи публічного права для територіальної громади визначено Конституцією та Цивільним кодексом. Нагадаю, що порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та Законом.


  • Згідно ст.ст. 2, 318 ЦК України суб’єктами права власності в Україні є Український народ та інші учасники цивільних відносин, такі як держава Україна, територіальні громади та інші суб’єкти публічного права.
  • Із норм ст. 316 та ст. 318 ЦК України випливає, що і держава Україна, і територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах держави Україна, є юридичними особами публічного права, що є поширеною практикою у більшості європейських держав. Такий статус територіальних громад, як і в Україні, встановлено законом.
  • Єдине, що потрібно зробити для використання прав юридичної особи публічного права — територіальної громади жителям адміністративно-територіальної одиниці – виконати вимоги статті 81 ЦК щодо створення юридичних осіб публічного права шляхом об’єднання осіб та майна, створити комітет громадських представників чи інший уповноважений орган (згідно зі ст.ст. 3, 6 Європейської хартії місцевого самоврядування тощо) для здійснення представницьких функцій та наділити його повноваженнями, зазначивши це у статуті.
  • Прийняття статуту територіальної громади та його окремий статус передбачається Європейською хартією місцевого самоврядування, яка є невід’ємною частиною національного законодавства.
  • Така юридична особа на базі ст. 80 наділяється цивільною правоздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Окремий закон про територіальні громади не потрібен. Це Європейська хартія про місцеве самоврядування. З однією обмовкою — користуватись потрібно оригіналом, а не фальшивим перекладом.

За матеріалами Ігоря Кізіми

Пряма демократія - головна вимога до кандидатів у президенти

Головною вимогою Революції гідності була зміна Системи. Зараз відбулася заміна одних учасників на інших. Право Народу вище за будь-яке формальне право. Експерти та науковці оприлюднили 12 пунктів вимог до кандидата у президенти на виборах у 2014 році і запропонували їм взяти на себе зобов’язання з їх виконання.


Вимоги до кандидата в президенти на виборах 2014 року

Основною метою діяльності Президента має бути:
1) демонтаж старої системи влади – Системи брехні та злодійства;
2) захист незалежності, цілісності, єдності й унітарності країни;
3) захист гідності людини та народу: не людина для держави, а держава для людини; природне право людини й народу вище від формального права, а формальне право – лише для забезпечення природного права;
4) побудова держави середнього класу на християнських цінностях, українській ментальності, українському історичному досвіді, українській суспільно-історичній традиції; євроінтеграція – не самоціль, а засіб для цього.
Основні засоби для досягнення мети:
5) правда, відкритість, прозорість і зрозумілість дій; не казати народу неправди навіть тоді, коли це робиться в інтересах народу;
6) рішучість, сміливість і твердість, готовність до великого внутрішного та зовнішнього опору, наполегливість у боротьбі, неухильний рух до загальної мети з вмінням досягати тимчасових компромісів для накопичення сил до дальшої боротьби;
7) люстрація з усуненням всіх управлінців зі способом мислення старої Системи, не залежно від того, були вони у владі чи в опозиції; основна мотивація нових кадрів: самореалізація, виконання свого завдання як обов’язку перед Богом і людьми, повага в суспільстві; необхідні риси нових кадрів: самовідданість у реалізації ідеї побудови нової системи влади, фаховість;
8) опора не на еліти, не на державу, а на народ.
Шляхи для досягнення мети:
9) використання системи електронної демократії при прийнятті всіх важливих рішень;
10) якнайбільша підтримка самоорганізації народу, тісна взаємодія з громадськими об’єднаннями й опора на них;
11) максимальна підтримка ділової активності населення, зміцнення середнього класу українського суспільства;
12) пріоритетне забезпечення й розвиток армії, науки, освіти, культури.
Кандидат у президенти має підписати громадську угоду з зобов’язанням після його обрання виконати ці вимоги, а у випадку їх невиконання чи неможливості виконання – добровільно подати у відставку.

понеділок

Успіх Швейцарії - прямі наслідки прямої демократії

Насправді швейцарці шляхом прямого народовладдя вирішують більшість питань, зокрема питання оподаткування. З цієї причини там практично неможлива корупція. Пояснення у статті "Чому у Швейцарії все так добре?"

Пряма демократія гарантує помірне споживання грошей платників податків 

 Доктор юридичних наук Маріанна Вютріх Сьогодні багато країн по вуха в боргах і не в змозі навести лад у себе вдома. Те, що в Швейцарії справи ідуть краще, ніж в інших країнах, хвилює багатьох політиків і журналістів інших країн. Оскільки вони не знайомі зі швейцарською моделлю держави, вони вважають, що процвітання Швейцарії бере свій початок в основному у фінансовій сфері. Це не так.

Потужність економіки Швейцарії базується насамперед на малих і середніх підприємствах (МСП). Добробут Швейцарії тільки в незначній мірі залежить від прибутковості банків. Так, півроку тому писалося у щоденній пресі стосовно Швейцарського національного банку: “Вартість швейцарських банків постійно зменшується: На кінець 2012 року вона становила тільки 35 млрд. франків, що відповідає лише 6 відсоткам валового внутрішнього продукту (ВВП) ” (див. “20 Minuten” від 17 червня 2013 року). І справді, швейцарська економічна міць базується насамперед на малих і середніх підприємствах (МСП), на які припадає більше 90 відсотків бізнесу. Крім того, більшість швейцарських банків і є МСП.

Причини високої економічної ефективності Швейцарії

Серед причин високої економічної ефективності Швейцарії – високий рівень освіти і мотивація до роботи, надійність бізнесу і висока якість продукції. Ще два особливо важливі чинники відносяться до цього :

  • Компактна децентралізована економіка: За аналогією з федеральною структурою Швейцарії, компанії зосереджуються не тільки в містах. Багато хороших малих і середніх підприємств розташовані у сільській місцевості, і їхнє керівництво – це жителі місцевої громади або ж цього кантону, які відчувають відповідальність за процвітання (створення/збереження робочих місць) своєї країни. 
  • Сильна дуальна система (теорія і практика) середнього професійного навчання: Понад дві третини молодих швейцарців проходять професійно-спрямоване навчання. Майже всі малі та середні підприємства та всі великі компанії надають можливість професійно-виробничого навчання молоді. Це для них (підприємств) очевидний внесок у добробут країни, одночасно і формування підростаючого покоління відповідальних фахівців і громадян, які здатні і готові зайняти своє місце у здійсненні прямої демократії.

Пряма демократія і державний бюджет 

 Чому у Швейцарії так мало боргів? Державна структура прямої демократії має істотний вплив на фінансовий стан швейцарської політичної системи. На відміну від більшості інших країн, Швейцарія має відносно збалансований державний бюджет, федеральні бюджети, бюджети кантонів та муніципалітетів. За це відповідають три фактори:

1. Громадяни приймають рішення про державні витрати

Всі кантони і громади проводять або обов’язкові або факультативні фінансові референдуми. Таким чином виборці напряму приймають рішення стосовно державних витрат. Якщо вони вирішують, що витрати непотрібні або надмірні, вони голосують Проти. Таке буває часто. Прикладом можуть служити найбільші громади Швейцарії – міста Цюріха і кантону Цюріх, найбільш густонаселеного кантону, а також маленького села в кантоні Шаффхаузен на півночі Швейцарії.

- Місто Цюріх, 400 000 жителів:
Обов’язковий фінансовий референдум

Стаття 10 статуту громади: Голосування громадою [тобто членами громади з правом голосу] є обов’язковим:

[...] г) єдиноразові витрати під конкретну потребу понад 20 000 000 франків або щорічні витрати під конкретні потреби у розмірі понад 1 мільйон швейцарських франків на рік.

Приклад: голосуванням громади 22 вересня 2013 року була відхилена ініціатива взяти в кредит 216 млн. франків на будівництво стадіону – ЗА 49,2%, ПРОТИ 50,8%.

- Кантон Цюріх, 1,4 млн. жителів:

Факультативний фінансовий референдум
Стаття 33 конституції кантону: за запитом на голосування жителям виносяться:

г. Рішення ради кантону стосовно:
1) нових одноразових витрат понад 6 мільйонів франків,
2) нових щорічних витрат понад 600 000 франків Для проведення факультативного референдуму в кантоні Цюріх достатньо зібрати лише 3000 підписів (Стаття 33 конституції кантону).

- Громада Бюттенхардт SH, 354 жителів:

Збори громади

Збори громади відбуваються [попри багато іншого, DV] з наступних питань:

  •  Рішення про нові разові витрати понад 20 000 франків 
  •  Рішення про щорічні витрат понад 5000 франків на рік. 
  •  Рішення про придбання, обмін або продаж землі або надання дозволу на будівництво понад 30 000 франків. 

У громадах, де проводяться збори, громадяни також щороку голосують стосовно бюджету. Вони можуть видаляти статті витрат, як, наприклад, зробила громада Бюттенхардт (поряд з багатьма іншими громадами), відхиливши 29 Листопада 2012 року витрати у розмірі 1100 франків на запланований природний парк Шаффгаузен. 

2. Громадяни вирішують про податки

У федерації, кантонах і громадах громадяни з правом голосу приймають рішення про впровадження нових податків та збільшення або зменшення існуючих податків.

Приклад по федерації: на референдумі 27 вересня 2009 року було прийнято рішення про тимчасове збільшення ПДВ на користь страхування на випадок інвалідності з 7,6 до 8%. -

Приклад Кантону Цюріх: Обов’язкове голосування про податки Стаття 32 конституції кантону: на голосування жителям виносяться:

[...] е. податкового законодавства [...] та їх змін, які вводять нові податки або вищий податковий тягар для окремих випадків.

Приклад громади Бюттенхардт: На щорічних зборах громади голосують про податкову ставку на території громади. Коли потрібно побудувати нову будівлю для школи, збільшують громадяни ставку податку або вони відремонтовують існуючу будівлю школи – так просто це функціонує.

 Прямим наслідком прав громадян приймати рішення, особливо в громадах: Швейцарські громади в більшості випадків є прибутковими.

 3. Границя державного боргу 

 Виборці у федеральному уряді і в більшості кантонів, як і в багатьох містах ввели на референдумах так звану границю боргу. “На відміну від глобальної тенденції в світі, Швейцарія за останні роки скоротила державні борги. До 2016 року відношення державного боргу (федерація, кантони, громади та фонди соціального забезпечення) може впасти до рівня нижче 30%, в той час як в багатьох інших місцях цей показник сягає 100% і більше. Велика заслуга цього є введена в 2003 році границя державного боргу». (Див.”Neue Zürcher Zeitung» від 15.11.2012)


- Границя державного боргу у федерації:

Федеральна конституція Стаття 126 управління бюджетом
  1. Федерація врівноважує в довгостроковій перспективі свої доходи і витрати. 
  2. Максимальні витрати в проекті бюджету регулюються попередніми оцінками доходу, беручи до уваги економічну ситуацію. 
  3. При непередбачуваних фінансових потребах максимальні витрати, згадані в пункті 2, можуть бути відповідно збільшені. Прийняття рішення про збільшення витрат відбувається на Федеральних Зборах відповідно до статті 159, пунктом 3 літери с. 
  4. У випадку, коли держвитрати перевищать заплановані максимальні витрати, зазначені в пункті 2 або 3, тоді ці створені додаткові витрати повинні бути компенсовані на протязі наступних років (тобто враховані при закладанні послідуючих держбюджетів)
- Границя боргу в кантонах
Кантони використовують різноманітні механізми. Аппенцелль Іннерргоден, наприклад, не має границі боргу, так як бюджети Аппенцелль і так дуже економні.

Два приклади:
У кантоні Люцерн поточні витрати згідно конституції кантону не можуть перевищувати надходження. У випадку винекнення дефіциту бюджету, його належить погасити в межах чотирьох до восьми років, при цьому враховується економічна ситуація.

У кантоні Санкт-Ґаллен намагаються збалансувати поточні рахунки. Якщо витрати перевищують бюджетні обмеження, передбачається підвищення податків.

Висновок 

 Хороший стан швейцарського державного бюджету є результатом прямої демократії та її ретельного здійснення виборцями в федерації, кантонах і громадах. Кожен громадянин в Швейцарії або за кордоном покликаний виправити розповсюджені невірні уявлення про походження пристойного швейцарського бюджету.

Виховання громадян як необхідна основа прямої демократії 
 На зборах громадян громади Бюттенхардт їхній голова привітав трьох молодих громадян, яким в цьому році виповнилося 18 років і які отримують право голосувати. Голова висловив те, що являє собою виховання громадян. Н.Г., Ф.M. і С.Р. офіційно зареєстровані як громадяни з правом голосу і вибору. Спільне святкування молодих громадян в громадах Льон, Стеттен і Бюттенхардт традиційно відбулося влітку на кораблі. Голова нагадав молодим громадянам, що з досягненням повноліття вони отримали більше прав, але, з іншого боку, в них з’явилося багато обов’язків. Так вимагається в школі і на роботі більше волі і наполегливості. Ідеї ​​і погляди молодих виборців дуже цінні, і було б непогано, якби молоді громадяни активно брали участь у рішеннях або долучалися до роботи громади. Голова громади бажає молодим громадянам багато сили, щастя і міцного здоров’я. Громада прийняла акламацією молодих громадян. 
 Джерело: Протокол зборів громади Бюттенхардт 29 листопада 2012

Джерело: http://www.zeit-fragen.ch/ 

пʼятниця

“Логіка ґвалтівника” в аргументації влади

Вчора відбувся мітинг під стінами Верховної Ради. ЗМІ назвали його штурмом. Практично всі одноголосно засудили протестантів і кинулися розкручувати версію про “руку Путіна”. Проте тут більше попахує “логікою ґвалтівника”, який намагається зґвалтувати жертву і вимагає в неї, щоб вона не кричала мотивуючи це тим, що за дверима чекає інших “чужий ґвалтівник”.

 Чому народ не вірить? 

 Нема підстав. Чи можна довіряти мєнту, який тебе недавно пресував? Чи можна довіряти корумпованому чиновнику, якого просто сказав, що “він з народом” і пішов на підвищення? Чи можна довіряти прес-секретарю МВС у Києві, яка ще місяць тому називала майданівців бомжами і проститутками? Чи можна вірити “новому” міністру, який діє тими ж методами, що й старий? Усі ці питання риторичні. Народ не вірить керівництву, бо йому обіцяли “кулю в лоб” і очищення, але нічого не виконали. Українці вже переросли поняття “влада”. Їм потрібні найняті народом керівники під контролем народу.

 Що маємо в історії? 

 1917 рік – Павло Скоропадський пропонує на основі свого українізованого корпусу створити регулярну армію УНР. Центральна Рада відмовляється. Такі ж пропозиції надходили і від інших функціонерів, зокрема Симона Петлюри. Повноцінну армію створити так і не вдалося. Навіть в момент, коли “зовнішня загроза” була під Києвом військових і “радикалів” називали “провокаторами”, бо “не могла одна соціалістична республіка напасти на іншу”. Потім ми мали Крути, мали знищену українську державність, бо ані Петлюра, ані Скоропадський у пізніший час не змогли створити військо. Просто бракувало часу.

 Що маємо зараз? 

 1. Сьогодні в.о. глави АП Сергій Пашинський стверджує, що Україні не загрожує вторгнення. Тим часом у змінах до бюджету, на армію заклали грошей знову менше ніж на МВС і менше половини потреб необхідних для забезпечення обороноздатності. Це в час війни.

 2. Керівництво країни свідомо йде на розхитування ситуації, вбиває представників ПС, і при цьому нічого не робить для того, щоб покарання понесли ті, хто причетний до сотень смертей, але зараз спокійно ходить у парламент, керує містами тощо. Основним аргументом є те, що “на кордоні стоять російські війська”. Це та ж логіка ґвалтівника “терпи і не кричи, намагайся розслабитись”, бо за порогом стоїть інший ґвалтівник. Він ломиться в двері.

 Чи можуть ці люди захистити? 

 Чи можуть керівники, яким недовіряє народ його захистити? Чи може мент, який ще недавно стріляв у цей народ, його захистити? Очевидно, що ні. Такі керівники першими втечуть за кордон “у екзиль” у будуть спостерігати. Вони це робили вже під час Майдану і зникали у найбільш скрутні моменти. Такий мент першим перекинеться на сторону ворога.

 Що потрібно народу? 

 Що робити у цій ситуації? Спостерігати, чи спробувати боронити свої права? Відповідь також очевидна. Треба боронити і відправляти у відставку тих, хто не має довіри народу. Народ повинен мати право звільняти будь-кого і на будь-якій підставі. Головним критерієм має бути “втратив довіру народу”. Про це говорив Сергій Кемський, що загинув на Інститутській. Народу потрібні інструменти прямої демократії. Тоді він не буде штурмувати Раду. Він буде голосувати. Тільки влада поки що боїться цього права. Теперішні керівники і ті, що засіли у парламенті повинні вже зараз законодавчо затвердити таке право. Якщо цього не станеться, то народ сам може наділити себе таким правом.

 Роман Соломонюк
Джерело: 7днів

четвер

Українські моральні авторитети підтримують пряме народовладдя

Пряме народовладдя є головним інструментом впливу народу на владу. Так вважають моральні авторитети України. Ініціатива 1 грудня, у Національному Акті Свободи, висловила своє бачення участі громадянина в здійснені влади, та контролю за нею. 

Національний Акт Свободи визнає - найвищою і непорушною цінністю людей в Україні є свобода.

Стаття 6. Розвиток громадянського суспільства. Держава визнає пріоритетом розвиток інститутів громадянського суспільства і посилення громадянського контролю за здійсненням влади в Україні. Система політичних і суспільних відносин в Україні має забезпечувати і розвивати пряму причетність громадянина до здійснення влади та контролю за нею.

Центральним принципом нової редакції Основного Закону України має стати утвердження механізмів безпосередньої участі громадян в управлінні справами суспільства і держави та безпосередньому здійсненні влади на загальнодержавному і місцевому рівнях. До обов’язкових механізмів безпосередньої демократії належать вибори, розпуск виборного органу влади, народна правотворча ініціатива, референдум, плебісцит, загальні збори (віче) громадян, громадське обговорення, звернення громадян, виявлення громадської думки, мітинги, демонстрації, походи, автопоходи, пікетування, протести, акції громадянської непокори, страйки тощо.
 Стаття 7. Право на опір. Держава підтверджує і гарантує право громадян України на ненасильницький громадянський опір та право на повстання проти тиранії і гноблення. Нова редакція Основного Закону України повинна закріпити це право та механізм його забезпечення.

Національний Акт Свободы 

середа

Як створити територіальну громаду?

Пояснення покрокових дій для створення територіальної громади. Для чого потрібні територіальні громади пояснюється у статті Що таке територіальна громада і для чого її створювати?

Крок №1. Встановлюємо відсутність або наявність конституційного власника: місцевого бюджету, архівних документів, документів на право власності на землю територіальної громади адміністративно-територіальної одиниці.

1. Запит до обласного Міністерства юстиції про наявність територіальної громади відповідно до статей 142 та 143 Конституції України.

2. Запит на отримання витягу з державного реєстру про реєстрацію юридичних і фізичних осіб підприємців про відсутність чи наявність територіальної громади.
3. Запит до місцевої ради про її засновників та розпорядчий документ про заснування місцевої ради: протокол загальних зборів засновника територіальної громади власника відповідно до ст. 142, 143 Конституції України, ст. 80, 83 Земельного Кодексу України. Встановлюємо відсутність місцевого бюджету власності територіальної громади.
4. Запит в ЦВК або до місцевого державного реєстру виборців.
5. З’ясовуємо наявність ЄДРПУО державних органів влади (місцевої ради, управління пенсійного фонду, податкової, державної виконавчої служби, прокуратури, міліції, суду, державної казначейської служби). Пояснення: відбулась підміна конституційного власника держави.
У випадку відсутності місцевого бюджету, архіву подаємо заяву про їх утворення.
Крок №2. Роз’яснювальна робота з громадянами – членами територіальної громади окремої адміністративно-територіальної одиниці (села, селища, району, міста, району в містах з районним поділом):

1. Знаходимо (визначаємо) актуальну для територіальної громади проблему (розпаювання землі, незаконний видобуток, відсутність газу, води).
2. Проводимо зустрічі з людьми і показуємо як вирішується актуальна проблема через оформлення права власності на частку національного багатства в адміністративно-територіальній одиниці та оформлення реєстру громадян – власників національного багатства в України.
3. Збираємо підписи з інформаційним листом.
Крок №3. Утворення територіальної громади-власника.
1. Приготувати і попередньо обговорити статут територіальної громади-власника

2. Проводимо загальні збори. Тільки-но набирається число присутніх 50% + 1 жителів, на цих загальних зборах має бути прийнято рішення:

  • про створення територіальної громади-власника як юридичної особи публічного права власності за статутом територіальної громади; 
  • про порядок безпосереднього управління майном територіальної громади; 
  • про утворення власних внутрішніх органів влади територіальної громади; 
  • про люстрацію чиновників; про заснування реєстрів власників, власності, реєстру органів, утворених територіальною громадою, архіву власності територіальної громади; 
  • про відкриття рахунків місцевого бюджету власності територіальної громади;
  • про прийняття процедури висування і відзиву депутатів і головної посадової особи; 
  • про отримання печатки юридичної особи публічного права власності територіальної громади, відкриття рахунків територіальної громади-власника; 
  • про обрання керівних органів громади, про що складається протокол загальних зборів. 

  • 3. Виносимо рішення прямої дії обов’язкове до виконання з будь-яких питань, що віднесені до повноважень ВЛАСНИКА. Виготовлення печатки, відкриття рахунків. Починаємо працювати через орган місцевого самоврядування за законом «Про місцеве самоврядування». Всі інші органи державної влади працюють за законами країни.

    Статус та тип керівних органів регламентується малою конституцією громади – Статутом.

    Взаємодія з органом місцевого самоврядування визначається Конституцією України, Хартією про місцеве самоврядування, Статутом, іншими законодавчими актами, що не суперечать Конституції України.


    Влада і далі хоче залишатися закритою від свого народу

    Олександр Турчинов
    Верховна Рада не змогла прийняти у другому читанні законопроект про спрощення доступу до публічної інформації.

    Винісши цей законопроект на сигнальне голосування, Рада дала за нього лише 202 голоси "за" (у тому числі один член КПУ). Після такого голосування Турчинов переніс голосування за цей закон на четвер, хоча депутат Журавський і вказував, що за регламентом цього робити не можна. Законопроект передбачає зміни до низки кодексів та 53 законів.

    Він має забезпечити публічність прийнятих рішень місцевими органами влади та доступ громадян до органів влади. У законопроектів пропонується запровадити штрафи за "необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації". Передбачається також значне розширення інформації, до якої громадяни матимуть право доступу.

    Українська правда