Діла добрих відновляться,
діла злих загинуть...

Тарас Шевченко

субота

Чи має бабця право на референдум?

Українці, аж до простої бабці з села, готові до референдумів і їм вистачає для цього мудрості. Ті, хто забувають, хто їх поставив на місця, можуть дуже легко цих місць позбутися. Поважайте народ, бо інакше народу доведеться вас знову вчити, жорстко і боляче.

Кілька життєвих історій, котрі десь мали б допомогти політикам зрозуміти душу українського народу.

Потяг №241 (Одеса-Ужгород). Вечір. Дві маленькі історії, що характеризують українця.

Історія перша. Про бюджет, бабцю і рефередум

Бабця. На вигляд, як з села. Біля неї стоїть "кравчукча" з нехитрим крамом. Розмова про бюджет (!!!). Бабці не подобається Яценюк, бо той "вирішив оподаткувати її "сарай" (мова оригіналу). Поки депутати думають, де дістати грошей і як це вплине на державу, бабця вже оцінила потенційні дії прем’єр-міністра і встигла нагородити його образливим прізвиськом. Тобто бабця розібралася у тонкощах бюджетного процесу. Далі запитання. Чи є ця бабця достатньо компетентною, щоб оцінити, як вплинуть на неї нововведення на референдумі? Адже зміни торкнуться саме її і подібних до неї. Хто більш компетентний - ця бабця чи депутати, які голосують зміни у першому читанні, а тоді бідкаються, що у них лише два дні на розгляд усіх змін?

Історія друга. Про душу українського народу

Провідник. На вигляд десь під 60-ть. Російськомовний. Говоримо про війну. Каже - "вони" (росіяни) не розуміють нас, бо ми різні. У них навіть дворянин падав перед царем з криками "ваше благородіє", у нас - козаки захотіли обрали гетьмана, а коли той діє не так, зняли і втопили у Дніпрі. Це проста і добра традиція українців. Вони обирають керманичів, але так само швидко карають їх, якщо ті перестають служити народу. Недооцінка душі українського народу була проблемою російських технологів під час Революції. Сьогодні така ж недооцінка - проблема глави уряду, президента і багатьох парламентарів. Чим це закінчиться? Традиційно для українців....

Історія третя. Тут тобі не Майдан

Всі ми добре пам'ятаємо скандал з народним депутатом Володимиром Парасюком. На його надто емоційний виступ один з представників Системи сказав: "Сядь. Тут тобі не Майдан". Вони ("еліти") чітко себе відмежовують від народу (Майдану). Вони вказали на місце тим, хто прийшов з Майдану. Ті, хто з Майдану, проковтнули це. Міг би бути другий варіант, коли "еліті" дали б по шапці і показали, хто є джерелом влади в Україні, і хто є важливішим. Але не сталося. Очевидно у Системи були "вагомі аргументи". Що буде далі? А далі вся та ж традиція українців. Погано служиш - у Дніпро.

середа

Про демократію, "політичних дол...в" та дядька Макіавелі

Сьогодні вся українська спільнота активно обговорює вчорашні події у Одесі. Більша частина вважає поведінку невідомих хлопців правильною. Менша - неправильною. Проте найбільше про це говорять "політичні дол..би", як з "опозиційної" так і з "позиційної" сторони.

Дол...б - тугодум, тупий, баран згідно визначенню вікіпедії. Політичний дол...б - це той хто взагалі не відчуває, що відбувається навколо. Хто, так би мовити, взагалі втратив нюх.

Як поводиться політичний дол...б?

1. Один думає, що нічого не відбулося і преться в Одесу, де дістає по мармизі. Проте він настільки тупий, що ще й погрожує народу, який його лише легенько повчив.

2. Друга, та, що була колись прес-секретарем царя, пробує захистити дол..ба і каже, що це "недемократично". Коли представники народу їй логічно зауважують, що дол..б поводив себе негарно і цим спровокував природну реакцію народу, просто блокує їхні коментарі у соцмережах. Напевно, щоб ще менше бачити правди навколо і жити в колі таких самих політичних дол...бів. Так простіше. Не чую, не бачу. Проте це мало міняє самі природні процеси.

3. Третій, той що "дуже сильний" намагається захистити "бетонну святиню", яка недавно впала у Харкові і теж з волі народу.

І що ж чекає політичних лол..бів? Та те, що будь-яких звичайних дол..бів. Вони дістають по пиці, опиняються у смітниках. Дол..би забули, що депутатську недоторканість вже фактично зняли. Вони формально ставляться до прав народу, ну а народ формально ставиться до прав депутата.

До чого тут Макіавелі? Він колись писав, що у конфлікті мудрий правитель завжди на стороні народу. Проте дол...бу цього не зрозуміти, бо він дол...б, хоча і при посаді.

Група vilni.info




четвер

Авторитаризм та демократія. Що краще?


Країна у стані війни. В цей час знову розпочалися дискусії на тему, що краще, авторитаризм чи демократія.

Одні цитують класиків, мовляв, нічого кращого за демократію ніхто не придумав, проте все залежить не від форми, а від змісту.

Демократія і авторитаризм всього лиш різна форма управління державою.

Демократія - спільне прийняття рішень. Вона має сенс, коли поєднана з правдою і громадянин знає, що і як робить той, кому він передав свої повноваження. Демократія - це повільніший процес прийняття рішень.

Авторитаризм - одноосібне рішення. Авторитаризм - швидко, проте не завжди правильно. Для авторитаризму, щоб бути ефективним не завжди потрібна правда.

У кожній ситуації потрібна своя форма. Демократія краще підходить для спокійного життя. Авторитаризм до часу змін, коли треба швидко приймати рішення.

Проте є ще третя форма - пряма демократія. У часи війни її називають військова демократія. Це влада відповідальних людей (на той час це були ті, хто захищав свою землю зі зброєю), які могли наділяти на певний час авторитарними повноваженнями свого вождя. Проте так само могли його усунути.

Відповідальний громадянин активний, має право голосу і контролює, як поводиться той, кого він обрав. Він покладається на себе і своїх побратимів. Вождь - такий самий, як і всі решта. Його слухають, поки він робить добро. Його усувають, коли він творить зло.

Така модель була в Україні, Скандинавських та Прибалтійських країнах, Польщі та США. Частково у Нідерландах, Англії.

Протилежна модель - це "старі демократії", де за все відповідає цар, цісар, імператор, а громадянин лише гвинтик великої машини.

Що потрібно Україні у стані війни, коли Система не змінюється, а "еліти" насправді далекі від еліт? Коли немає правди, а є гра клоунів маскованих під політиків. Питання риторичне. Потрібна третя форма.

понеділок

Чи потрібні Україні вибори зараз?

Після завершення саміту НАТО стало зрозуміло - поки що Україна залишається один на один зі своїм ворогом. У цій ситуації вибори недоцільні, бо тільки послаблять країну і нічого реально не змінять.

Що маємо?

1. На території України перебуває угруповання російських військ за різними оцінками від 5 до 15 тис. чоловік. Майже відкрито використовується авіація РФ. І Ці війська наступають.

2. Зі сторони московського агресора чути погрози розпочати бомбардування території України, аж до нанесення ядерних ударів. Путін в переговорах з найвищими посадовими особами ЕС хизується обіцянками дійти до Києва за два тижні.

3. Дедалі частіше чути думки про потребу початку переговорів з терористами, хоча добре зрозуміло, що основна причина війни - зовнішня, а головна рушійна сила війни - зовнішнє вторгнення, і вони не зникнуть, як не зникли у Придністров'ї, Абхазії, Осетії, Карабасі... Бо це вигідно Москві.

4. На жаль, для більшості українців війна на сході є чимось на зразок війни в Сірії. Народ спокійно відпочиває у кафе, святкує, ходить на концерти. Участь у війні, здебільшого, проявляється у вигуках  на кшталт: "Путін х..ло!". Війна прийшла тільки до тих, у кого поранені і загиблі близькі та родичі.

5. Практично не ведеться жодної агітаційної, пропагандистської, виховної роботи щодо мобілізації і об'єднання народу перед загрозою реальної війни на знищення української державності.

Звідси риторичне запитання: "Чому коли боролися з одним Януковичем, єдналася уся країна, усі опозиційні сили, громадські еліти, а зараз, перед загрозою знищення української незалежності, більшість не помічає такої загрози? Де політичні лідери і їхні партії?"

Агрументи "за" вибори

Ми демократична країна і вибори - це основний інструмент впливу народу на владу.

Нам потрібний змінений патріотичний парламент, бо нинішній перебуває під впливом Кремля і може голосувати чи блокувати закони невигідні Кремлю.

Новий патріотичний парламент зменшує можливості для Путіна впливати на ситуацію в Україні.

Але станом на сьогодні це неправда. Оскільки:

1. Виборча система не змінена. Вплив мають ті, хто володіє ЗМІ, тобто олігархи. Колишні представники ПР та інші "агенти Москви" вже почали активний підкуп виборців. Народ позбавлений будь-якого впливу

2. Україна не отримає в теперішніх умовах патріотичного парламенту. Відійде лише частина найбільш радикальних проросійських політиків. Проте на їхнє місце прийдуть пристосуванці, готові зрадити у будь-який момент

3. Жоден "парламент" не зупиняв агресора! Політичні ігри і боротьба під час вторгнення в Україну вже раз призвели до втрати державності у 1918 році

Ну і до етимології слова. Парламент походить від французького "говорити". Зараз для цього найменш сприятливий час.

Що потрібно?

Хочеш миру готуйся до війни. Допомогти можна тільки тому, хто щось робить. Отже, для досягнення перемоги маємо:

1. Ввести воєнний стан по всій території України, перенести вибори на час необхідний для повного знищення окупантів

2. Оголосити загальну мобілізацію і відкрито щодня повідомляти скільки сотень тисяч чоловік пройшло навчання, отримало зброю та мобілізовано в ЗСУ. Путін щогодинно має отримувати аналітику про такі дії в Україні. В Росії мають знати, скільки сотень і тисяч російських солдат гинуть в Україні. Ніщо не є настільки стримуючим фактором, як можливість бути знищеним. Єдиним дієвим аргументом в розмові з Кремлем є не дипломати чи політики, а якісна та чисельна армія України

Аргумент про те, що це спровокує Росію нікчемний. Просто почнемо називати війну війною. Можливо більше українців зрозуміє, що їхня участь має бути трохи ширшою ніж вигуки "Путін х..ло".


Рано чи пізно воєнний стан все одно доведеться вводити. Депутати тоді стануть (і патріотичні і не зовсім) простими громадянами з обмеженими повноваженнями. Тому вони не матимуть змоги впливати на ситуацію. В умовах, коли такий вплив негативний - це краще, ніж імітація демократії.

середа

“Відкриті списки” не усунуть політичної корупції

Напередодні виборів знову заговорили про потребу зміни виборчої системи. Зокрема наголошується, що вибори мають відбуватися за відкритими списками, коли виборець обирає партію і конкретного кандидата. Мовляв це краща система за мажоритарку, де округ легко купити.

“Відкриті списки” не призведуть до кардинальних змін в українській політиці. Без інших додаткових механізмів контролю за роботою депутата залишаються широкі можливості для купівлі місця у парламенті.

Зросте лише ціна, але залишаться ті ж недоліки, що й за мажоритарної системи, коли кандидат просто може “купити” округ.

Навіть за відкритих списків кандидат може інтенсивно вкладати кошти у конкретні території, де збирається виграти вибори за рейтингом у партійному списку. Як варіант, можна купити “загальноукраїнську партію” реально представлену лише в одному чи кількох регіонах і розкрутити під себе її рейтинг в конкретній області. Окремі чинні депутати роблять так вже зараз.

Перемоги за рахунок голосів однієї області вже були. Зокрема СДПУ(о) у 1998 виграла вибори за рахунок лише Закарпатської області, “Громада” за рахунок  Дніпропетровської, СПУ-СелПУ за рахунок Хмельницької і Полтавської областей.

Вибори мають відбуватися за відкритими списками на регіональній основі, коли кожна партія в кожному регіоні представляє список своїх кандидатів. Партії, які подолали виборчий бар’єр, отримують певну кількість місць у парламенті визначені рейтинговим голосуванням.

Виборця треба наділити правом відкликання свого депутата. Для цього можна користуватися таким механізмом, як референдум, коли потрібно зібрати, наприклад 5 % голосів виборців для ініціативи референдуму, та 50 % + 1 голос, щоб відкликати депутата.

Така система зробить економічно невигідним “купування голосів”, оскільки немає гарантії, що наступні 5 років залишися у депутатському кріслі. Депутат буде змушений хоча б щось робити для регіону, звідки обирався, або ж йому загрожуватиме звільнення через простий механізм відкликання.

Роман Соломонюк
Група vilni.info

пʼятниця

Чому політики "мають право" на помилку, а народ ні? Напередодні виборів

Це сталося! Зроблено перший крок до перевиборів Верховної Ради. Всі радіють. Фанфари. Але що змінилося насправді? Нічого. Так само, як і з виборами Київради.

Той, хто "має більшість" може робити будь що. При бажанні може заборонити виступати на сесії представницького органу. Може проголосувати так, як його не уповноважували. Може взагалі змінити фракцію. Може проголосувати за диктаторські закони, а потім спокійно сказати, що "помилився".

Реально - це ілюзія демократії. Дехто скаже: "Народ не свідомий! Самі обрали хай терплять". У мене до таких одне запитання: "Чому народ не має права на помилку, а ті кого він обрав можуть помилятися наступні 5 років?" 

Не секрет, що в сучасній Україні, як і в світі дуже багато залежить від доступу до медійного і грошового ресурсу. При допомозі "ящика" і "медіа" можна нав'язати дуже багато. Не дивно, що люди помиляються під впливом реклами. Або ж мають недостатньо часу, щоб оцінити "політичний товар".

Тому від виборів до виборів проблема повторюється. Приходять "тушки", "забудовники", "стара гвардія", "молода команда", де за "новими обличчями/брендами" ховаються все ті ж самі старі морди.

Вирішується проблема дуже просто - пряма демократія. Необхідний простий механізм. Якщо в конкретній територіальній одиниці 50 % + 1 проголосували за відкликання депутата, чиновника, він автоматично втрачає повноваження. Все.

Головний аргумент противників прямої демократії: "Народ не готовий! Треба мати розвинуте суспільство". Це не так. Часто саме українське суспільство показує, що воно ефективніше за багатьох політиків. Приклад подій на Сході. Народ швидше організувався і почав надавати реальну допомогу, поки держава і політики "думали". 

Відомий економіст Богдан Гаврилишин сказав минулого року на одному з круглих столів: "Пряма демократія швидко робить суспільство більш зрілим!" - і розповів про один цікавий приклад референдуму у Швейцарії, який стосувався збільшення річної відпустки з 4 тижнів до 6.

За логікою "незрілості" та психологічних особливостей людини більшість мала б проголосувати "за". Показово, що більшість швейцарців сказали «ні» збільшенню відпустки.

«Вони собі подумали: адже, якщо ми менше працюватимемо, то менше зробимо товарів, менше їх продамо і, відповідно, рівень нашого життя погіршиться", - зазначив Гаврилишин. Тому народ, насправді дуже швидко вчиться.

Пряме народовладдя позитивно вплине і на політиків. Спокуса "помилятися" у чиїхось інтересах, або впевнено "намахувати" народ під час виборів з допомогою політтехнологів швидко пропаде. Інвестиції будуть занадто великі без жодних гарантій, що наступні 5 років ніхто тебе не викине з депутатського крісла. Пряма демократія робить політиків чеснішими.

Тож, ті, хто робить помилки, поверніть народу право виправляти його помилки при виборі своїх представників.

Роман Соломонюк 
група vilni.info